Вже у темряві бій розгоряється потужніше і йде майже по всій лінії позицій. Ворог починає бити з кулеметів, гранатометів та СПГ. У повітрі над головою постійно чути свист куль, іноді пролітають ворожі трасери, лунають вибухи. Морпіхи не баряться і відповідають «дзеркально» тим самим. Кілька їхніх гранат підпалюють одну з позицій «бойовиків» у посадці напроти нас. Вона довго, але неяскраво палає з гучним шипінням (напевно то вигорав тол у протитанкових мінах розставлених навколо їхніх позицій). На фото – матрос Рослистав стріляє з кулемета ПКТ

Матрос «Рембо», нічний бій і безпілотники. Фоторепортаж з передової в «секторі М»

Кореспонденти провели ніч на позиціях морпіхів під селищем Водяне, що поблизу Маріуполя. Бої з використанням стрілецької зброї та гранатометів точаться тут щоночі, а от активність обстрілів зі ствольної артилерії, за словами бійців, дещо знизилася. View More

Настя («Пуговка») з котиком біля воріт до свого подвір’я у фронтовому Водяному, що неподалік Донецького аеропорту Photo: Andriy Dubchak

Історія про дівчинку «Пуговку», мінометний обстріл, французького волонтера і про наслідки гібридної війни

5-й рік війни. Більшість з нас звикла до цього «АТО» (тепер уже «ООС»). Чергові загострення на фронті пролітають новинними та фейсбучними таймлайнами, а вже за день-два забуваються. Загибель воїнів сприймається гостріше, але й до цього суспільство вже звикло. А ще, незважаючи на чергові «перемир’я», «тиші» та «загострення», там, біля лінії передових, на ній (а іноді навіть і між українськими окопами та окопами бойовиків) живуть люди. Їх ще називають «цивільне населення», «мешканці сірої зони», «населення прифронтової зони». Їхній долі не позаздриш. Багато з них після початку конфлікту спробували почати нове життя в інших регіонах країни; у когось вийшло, у когось – ні. Загальна економічна криза та штамп «донецький» не дали їм шансу влаштуватися хоч якось, і, незважаючи на величезні ризики, вони були змушені повернутися до своїх домівок і звикнути до того, що «вночі стріляють сильніше, аніж вдень». View More

Mountain Edelweiss in the Donbass. Part Three: In battle

An ordinary day of Ukraine’s War: In battle

The daily combat routine is quite trivial and even boring. Certainly, for an average citizen, a shot from a rifle or RPG is something extraordinary. However, in reality, it does not look as dazzling as an action scene from a movie, and shooting itself is not that frequent. View More

Dinner in the middle of fighting. Men drink tea and rest in a kitchen-dugout, while other soldiers were suppressing enemy fire. (photo by ukrainian military photographer Andriy Dubchak)

An ordinary day of Ukraine’s War: The underground of the frontline

There are many names for this structure: dugout, shelter, or, as rebels called it – kriivka. It is a big hole in the ground covered with tree trunks and sand bags, usually arranged in several layers. This shelter becomes home for soldiers for many months, and the nature of life itself transforms from terrestrial into subterranean state. View More

One of the Olexanders observed with binoculars the territory in front of the slagheap

An ordinary day of Ukraine’s War: Slagheap and snipers

The entire Donbass steppe is interspersed with waste slagheaps, which create their frame geometry on the horizon. For years, Donbass miners have created piles of rock dumps, creating a new Donbas relief. Currently, there is a rock structure of great heights near the city of Zolote, located in the Luhansk region and was taken under the control of Ukrainian mountain stormtroopers who observed the entire situation. View More